Непізнаний світ

Нацисти Німеччини, в роки Великої вітчизняної війни, мріяли, що завдяки «зброї відплати» вони зможуть перемогти у війні. Гіммлер якось обмовився: «Ми ще не застосували наше новітнє диво-зброю. Зрозуміло, «Фау-1» і «Фау-2» дуже ефективні, але все одно головна наша зброя володіє такою потужністю, що ніхто і уявити собі не може. Досить одного-двох пострілів, щоб Лондон або Нью-Йорк зникли з лиця землі».

Радянській розвідці вдалося дізнатися про проведений німцями випробування «диво-зброї». Один з провідних вчених, що займається реалізацією атомної програми в СРСР - Ігор Васильович Курчатов так доповідав про це в Кремль: «останнім часом німці провели в Тюрінгії два потужних вибухи. Вони відбулися десь в лісі в обстановці найсуворішої таємності. У радіусі п'ятисот-шестисот метрів від центру вибуху були повалені дерева... Військовополонені, які перебували в самому центрі вибуху, загинули, причому від багатьох не залишилося і сліду. В інших військовополонених... були обпечені обличчя і тіла... Вибух бомби породила потужну ударну хвилю і супроводжувався надзвичайно високим зростанням температури. Сама бомба являє собою кулю діаметром 130 сантиметрів... Вона, імовірно, містить уран-235».

Треба відзначити, що уран-235 є радіоактивним нуклидом хімічного елемента урану. Уран складається з двох ізотопів: урану-235 і урану-238 і зовсім трошки урану-234 (0,0054%). Уран-238 являє собою метал сірого кольору. З нього можна зробити брелок для ключів або артилерійський снаряд. А ось з урану-235 можна зробити атомну бомбу або паливо для АЕС.

Для отримання урану-235 необхідно відокремити його від урану-238. На самому початку ядерної гонки для розділення ізотопів використовувався дифузійний спосіб - уран пропускався через сито: «товстий» уран-238 застрявав в ситі, тоді як маленький уран-235 проскакував в осередки сита. Провідним вченим, під керівництвом якого проводилося поділ урану, був Ісаак Костянтинович Кікоїн.

Для отримання урану-235 будували величезні дифузійні заводи. Для роботи ці заводи вимагали величезних енерговитрат, тому поряд з ними будували одну, а то й дві електростанції. Дифузійний завод виробляв близько 140 грам урану-235 в добу.

В. К. Кікоїн запропонував новий спосіб поділу урану - центрифужну. При цьому способі енергоспоживання заводом скоротилася в 50 разів! Суть центріфужного способу - за рахунок відцентрової сили обертового ротора відбувається поділ на важку та легку фракції. Ланцюжок таких центрифуг називається каскад. На виході виходить суміш, в якій концентрація урану-235 має потрібне значення. Академік Йосип Фрідляндер згадував: «Тричі цілком могли розстріляти. Одного разу, коли ми вже отримали Ленінську премію, сталася велика аварія, у центрифуги відлетіла кришка. Шматки розлетілися, зруйнували інші центрифуги. Піднялося радіоактивна хмара. Довелося всю лінію зупиняти - кілометр установок! У Средмаше центрифугами командував генерал Звєрєв, до атомного проекту він працював у відомстві Берії. Генерал на нараді сказав: «Становище критичне. Під загрозою оборона країни. Якщо ми швидко не виправимо становище, для вас повториться 37-й рік». І відразу закрив нараду. Придумали ми тоді абсолютно нову технологію з повністю ізотропного рівномірною структурою кришок, але потрібні дуже складні установки».

Зауважимо, що завдяки центрифуг Росія отримувала відносно дешевий уран-235 для комерційного та військового використання. На сьогодні атомна галузь є однією з небагатьох областей, де Росія утримує світову першість. Портфель іноземних замовлень «Росатому» завантажений на десять років вперед...

Сьогодні Росії для виконання своєї ядерної програми потрібно 14 тисяч тонн урану на рік. Видобувається на російських рудниках тільки 3 тисячі тонн. Близько 10 тисяч тонн потрібно, щоб підтримати атомну енергетику. Не тільки російську, але й тих станцій за кордоном, які зводилися за участю Росії - це колишні країни РЕВ і Фінляндія. Ще 4 тисячі тонн урану продається на зовнішній ринок Техснабэкспортом. 500 тонн збройового урану передається щорічно в США практично за безцінь (результат договору, підписаного ще Єльциним). Сьогодні близько половини американських атомних електростанцій, що працюють на російському урані...

Але уран має і свої загадки. Так, в один з днів 1972 року французькі інженери-хіміки, проводячи черговий аналіз надійшла партії ядерного пального для збагачення урану, виявили, що урану-235 у зразках менше, ніж зазвичай. Пройшла перевірка на заводі-постачальнику, але й там, як показали проведені експерименти, виявився недолік урану-235. Слідство вийшло на одну з партій урану, отриманого з родовища Окло (Африка, Габон). За угодою між урядами Франції та Габону, видобуток на цьому руднику була тимчасово призупинена - до роботи там розпочали хіміки і фізики. Результати досліджень дали приголомшливий результат: виявилося, що такий низький відсоток урану-235, як на руднику, міститься у відходах атомних реакторів!

Першими з цього приводу свої припущення висловили фантасти. Вони вважають, що в дуже далекому минулому, коли на Землі ще не було людини, нашу планету відвідали інопланетяни. Їм довелося заправлятися пальним, а ось «зола» (уран) після зарядки корабля залишилася на землі.

А ось вчені висунули зовсім іншу версію: вони вважають, що зіткнулися на цьому руднику з давно обговорюваної темою про наявність на Землі природних ядерних реакторів! Більше двох мільярдів років тому на місці держави Габон знаходилася величезна гранітна плита. Поступово руйнуючись під впливом дощу і вітру вона перетворювалася в пісок і глину, які вода виносила в русло якоїсь прадавньої річки. У річці створювалися «котли», де концентрація урану-235 доходила до 60%!. Таких «котлів» вчені в цьому районі виявили 6 штук. В результаті численних землетрусів, цей урановий піщаний пласт опустився на глибину, яка могла досягати декількох кілометрів. Але навіть на таку глибину просочувалася вода і природний атомний реактор заробив. Коли ж у результаті землетрусів пласт піднявся наверх, то реактор вже не працював і утворився урановий рудник із зниженим (відпрацьованим) кількістю урану-235. Природний реактор працював повільно й спокійно, як зараз говорять: «він працював в пульсуючому режимі» 600 тисяч років. Потужність цього природного реактора була не більше 25 кіловат (це в 200 разів менше, ніж потужність першої атомної електростанції, побудованої в Обнінську Московської області). Є інформація, що були знайдені сліди ще одного природного котла в Австралії (за припущеннями вчених в ті далекі часи Африка та Австралія були єдиним материком). Не виключено, що десь у безлюдному місці нашої планети «розводить пари» ще один природний атомний реактор.

Відомо, що на території Росії є перспективні райони, де може бути розпочато видобуток уранових руд. У той же час більшість російських атомних станцій вже виробили свій ресурс та потребують реконструкції та ремонту (наприклад Ленінградська і Курська АЕС). Фізично застаріли блоки та інших АЕС. І сьогодні населення багатьох регіонів знаходиться в небезпеці: невідомо, що раніше «рвоне» - відходи атомних станцій або застарілі енергоблоки АЕС?


Новіші інформаційні сюжети: