Подробнее на сайте:
https://automobyle.ruhttps://newshead.ru https://prime-pc.ruhttps://ultimnews.ru https://estascredit.ruhttps://topallnews.ru https://hotsnews.ruhttps://news101.ruhttps://holdnews.ruhttps://leadingnews.ru
https://priornews.ru https://maincredit.ruhttps://flarenews.ru https://pc-room.ru https://newsexplore.ru

 Онлайн Slava существует на игровом рынке с 2010 года. Есть свои постоянные игроки.

Реклама

Оцініть будь-ласка сайт
 


Ігри на пам'ять

       Пам'ятьформа психічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду. Пам'ять пов'я­зує минуле суб'єкта з його теперішнім та майбутнім і є важливою пізна­вальною функцією, що лежить в основі розвитку та навчання.
      Основними процесами пам'яті є: запам'ятовування, збереження та відтворення інформації. В основі класифікації видів пам'яті лежить залежність її характеристик від особливостей запам'ятовування та відтво­рення. Так, за характером психічної активності, що домінує в діяльності, розрізняють рухову, емоційну, образну (зорову, слухову, тактильну, сма­кову, нюхову, ейдетичну тощо) та словесно-логічну. За характером цілей діяльності — мимовільну та довільну; за тривалістю закріплення та збере­ження інформації — короткочасну, довготривалу та оперативну.
      Пам'ять у людей проявляється по-різному, відрізняється змістом і об­сягом зафіксованої інформації, силою пам'яті, швидкістю запам'ятовуван­ня та відтворення, міцністю збереження, точністю відтворення тощо, Інди­відуальні відмінності пам'яті проявляються також і в тому, на який вид уяв­лень спирається людина під час запам'ятовування. Розрізняють зоровий, слуховий, руховий (моторний) і змішаний (слухо-моторний, зорово-ру­ховий, зорово-слуховий) типи пам'яті. Частіше всього трапляється зміша­ний тип.
      Згадані типи мають те спільне, що всі вони стосуються образних об'єктів (зорових, слухових, рухових). Їхня основна риса — чуттєва конкретність. Однак вони втрачають своє значення, коли перед учнем постає завдання на запам'ятовування і відтворення смислів, понять. Сучасні ефективні ейдотехнічні методи розвитку пам'яті дають змогу компенсувати цей дефі­цит, перевести абстрактне в більш конкретне. Переважна більшість наших систематичних знань виникає внаслідок спеціальної діяльності, мета якої — запам'ятати відповідний матеріал. Така діяльність, спрямована на запам'я­товування і відтворення інформації, називається мнемічною діяльністю. Основою її є мнемічні здібності, що базуються на силі і рухливості нерво­вих процесів у корі головного мозку, У процесі мнемічної діяльності в лю­дини виробляються певні вміння і навички, які через відповідні тренувальні вправи можуть удосконалюватися. Цим забезпечується ефективний роз­виток пам'яті.
       У підлітковому віці відбуваються важливі процеси, пов'язані з пере­будовоюпам'яті. Активно починає розвиватися логічна пам'ять, яка швид­ко досягає такого рівня, що дитина переходить до переважного використання цього виду пам'яті, а також довільної та опосередкованої пам'яті. Бурхливим єй розвитоклогічної пам'яті, частіше її використання призводить до уповільнення розвитку механічної пам'яті, внаслідок чого у підлітків виникають проблеми з пам'яттю. Скарги на погану пам'ять у цьому віці трапляються набагато частіше, ніжу молодших школярів. Пояснюється це тим, що в середніх класах зростає кількість нових навчальних дисциплін і, відповідно, значно зростає обсяг інформації, яку необхідно запам'ятати, зокрема й механічно. Поряд із цим у підлітків з'являється інтерес до спо­собів удосконалення процесів пам'яті.
     Людський організм у цілому, мозок та психіка зокрема, ще достатньо не вивчені. Проте відомо, що для відтворення сприйнятої інформації робо­та мозку є головною. Саме мозок дає змогу класифікувати, зберігати, зна­ходити й відтворювати сприйняту інформацію. Пам'ять, таким чином, є функцією мозку й може бути розвинена шляхом тренувань. Тому доціль­ним є викладення теоретичних засад ейдетизму та ейдотехніки як одного з методів розвитку людської пам' яті.
      Ейдетизм (від гр. «ейдос» — образ) — здатність деяких індивідів (ейдетиків) до збереження і відтворення надзвичайно живого й детального об­разу раніше сприйнятих предметів і явищ. Насамперед це стосується візу­альних образів.
      Наукове вивчення цього людського феномену почалося зовсім недав­но — на початку XX століття. В 1907 р. австрійський лікар В.Урбанчіч звер­нув увагу на здібність дітей з обмеженим слухом утримувати в пам'яті об­рази предметів протягом кількох днів. Ці діти описували на наступний день показані їм картинки настільки детально, ніби продовжували бачити їх пе­ред собою. Урбанчіч не пов'язав цей факт із резервними можливостями пам'яті, а вважав за патологію, оскільки досліджував хворих дітей. Він на­звав це явище «суб'єктивно-оптичним наглядним образом».
      У 1911 р. вивченням цього явища зайнявся німецький професор Ерік Йєнш (1883—1940) разом зі своїми однодумцями в Марбурзькому психо­логічному інституті. Саме Йєншу належить авторство термінів «ейдетизм» та «ейдетика». На основі проведених за 15 років експериментів Е.Йєнш та його співробітники довели психічну реальність ейдетичних явищ.
      Згідно з їх тлумаченням, ейдетичний образ займає проміжне місце між відчуттям та уявленням. Так, з одного боку, він близький до післяобразів, тобто інерція здорового подразника (поглянув на лампочку, заплющив очі — а в очах стоять відблиски); з іншого — ейдетичний образ близький до обра­зу уявлень (може довільно викликатись унаслідок відтворюючої уяви як образ минулого, але надзвичайно яскраво і детально). Марбурзькою шко­лою було встановлено, що ейдетичні образи мають полімодальну природу, тобто існує не тільки візуальний, а й слуховий, тактильний, смаковий, ню­ховий ейдетизм (у побуті: м'який колір, крикливий колір).
      Е.Йєнш дійшов висновку, що ейдетизм являє собою закономірну ста­дію нормального дитячого розвитку. Пік ейдетизму — це підлітковий вік — 11—16 років. Тобто, від народження всі люди тією чи іншою мірою — ейдетики. Але в процесі навчання і виховання дерез відхід від наочності 6 домінування абстрактного, логічного відбувається прогрес лівої півкулі мозку і регрес правої півкулі, у якій локалізований центр образного мис­лення. Унаслідок цього ми позбавляємося цього дару — ейдетизму. Мар-бурзькою школою були встановлені також наступні факти:
      1) відсоток ейдетиків залежав від їх географічного місця проживання: вплив Са і К у воді та їжі збільшує цей відсоток. Це пов'язано з діяльністю залоз внутрішньої секреції і, в першу чергу, щитовидної;
 2) відсоток ейдетиків більший у допоміжних школах, де більше викори­стовується наочний навчальний матеріал;
 3) була встановлена позитивна кореляція між ейдетизмом та високим ителектом;
        4) серед дітей у Середній Європі частка виражених ейдетиків скла-дає40%.
 У СРСР ейдетизм вважали «шкідливою теорією». Це було викликано тим, що свого часу Е.Йєнш на основі ейдетизму розробив учення про кон­ституційні типи людини, що лягло в основу фашистської типології особис­тості.
      З іншого боку, великий інтерес до робіт Марбурзької школи проявив Виготський, який високо цінував розробки Е.Йєнша. У своїй лабораторії в Психологічному інституті в Москві він повторив експерименти Е.Йєнша і повністю погодився з тими висновками, яких дійшла Марбурзька школа.
      У своїй роботі «Педологія підлітка» Виготський робить важливийви­сновок щодо ейдетизму. На його думку, в ейдетичних образах у нерозчленованому вигляді закладено зародки трьох самостійних майбутніх функцій: пам'яті, уяви та мислення. Із закінченням дитячого віку ейдетичні здібності поступово зникають, але не безслідно. Вони виступають як наочна основа уяви. Практика показує, що ейдетична пам'ять — не таке вже й рідкісне явище і для дорослих. Особливо вона характерна для людей з правосторонньою асиметрією мозку. Вона непогано розвинута у художників, музикантів, письменників. Але це не обов'язково. Даний тип пам'яті нескладно тренувати й розвивати. Результат: збільшення обсягу пам'яті, полегшення відтворення інформації.
    До появи книги Лурії «Маленька книжка про велику пам'ять» усі прийоми тренування пам'яті називалися «мнемотехнікою». Вони базувалися на вербально-логічному мисленні. Лурія вперше вводить поняття «еулі головногого мозку.
      Основним і найбільш радикальним засобом виходу з такого становища є докорінна зміна змісту і методів навчання, їх спеціальна орієнтація на розвиток у дітей здібностей до творчості.
    Одним із доступних у масовому масштабі способів зміни описаної си­туації є цілеспрямований розвиток уяви дітей під час спеціально організо­ваного в школі (або за її межами) ігрового тренінгу уяви.

 Онлайн Slava существует на игровом рынке с 2010 года. Есть свои постоянные игроки.

Реклама

Оцініть будь-ласка сайт
 


Вислови відомих людей про професію вчителя

Змушений приховувати і обминати труднощі, вихователь легко може деморалізуватись, стати лицемірним, розчаруватись і розледачіти... Виникають скарги на невдячну працю: якщо Бог хоче когось покарати, то робить його вихователем.