Середня освіта

Онлайн-навчання дає дітям багато свободи і простору, але потребує від них багато самодисципліни

Проєкт Прошколу продовжує серію розмов про дистанційну освіту. І цього разу своїми порадами і спостереженнями ділиться Марічка Падалко — телеведуча ТСН та 1+1 і мама трьох школярів. Як минув карантин у їх родині? Як дітям довелося призвичаїтися до нових правил і форматів?

Що стало найбільшою несподіванкою в дистанційному навчанні?

Найбільшою несподіванкою стала… його відсутність. У моїх трьох дітей, які відповідно закінчують 3-й, 5-й і 7-й класи, не було за весь карантин жодного онлайн-уроку. Були домашні завдання від вчителів у Viber.

У початковій школі до них іноді додавалися зразки від учителя — наприклад, як оформлювати певні задачі з математики і приклади. Ще були посилання на відео в Youtube. Діти робили домашні завдання і відправляли їх вчителям на електронну пошту або в той же Viber. Так ми прожили останні два місяці. Жодного «живого» онлайн-контакту з кимось із вчителів у моїх дітей не було.

Ваші перші думки, коли ви дізналися, що карантин затягнеться надовго?

На першу новину про карантин діти, звісно, реагували, як на переможний гол улюбленої команди. Його подовження сприйняли вже з меншим ентузіазмом, бо не могли відвідувати спортивні та мистецькі секції, якими захоплюються. Я ж, у першу чергу, думала про безпеку дітей. Тому ми одразу переїхали жити в ізоляцію на дачу.

Перше питання, яке довелося вирішити, було суто технічними – докупити трафік на дачний інтернет, який перестав витримувати навантаження, і придумати, як ділити два домашні ноутбуки на п’ятьох людей, а ще — один телевізор на трьох школярів під час уроків Всеукраїнської школи онлайн. До міста на роботу їздила лише я. А чоловік працював онлайн.

Як ви влаштували навчання вдома?

Оскільки онлайн уроків від «рідних» вчителів не було, мої діти дивилися уроки по телевізору. Хоча наша школа ніяк це не заохочувала і ніяк на них не посилалася. Мій син, який дуже любить історію, передивився уроки не лише свого сьомого класу, а й інших, бо йому дуже подобається цей предмет. А деякі вчителі, як Елла Ситник, просто видатні.

Найголовніше з того, що ми додали – це розклад дня. Діти, яким на голову впала повна свобода розпоряджатися своїм часом і планувати його, потребували хоч якихось рамок від батьків. Крім підйому у пристойний час, ми заохочували їх пораніше сідати за уроки. Телешкола, хоч і забирала в них час, який вони могли б витратити на «свої» уроки, багато в чому їх дисциплінувала і налаштовувала на навчання.

Як вам вдавалося організувати час для навчання одразу трьох дітлахів?

Вони самі створили розклад: хто в який день дивиться уроки по телевізору, а хто — через Youtube. Самі планували собі, коли які завдання виконувати. Старші не потребують батьківського менеджменту, а от молодша, навпаки, любить, щоб поруч була мама. Це питання не академічне, а суто психологічне. Їй в усіх аспектах життя дуже подобається роль найменшої дитини, і вона нею вміло користується. А мені приємно було зануритися в її нескладний шкільний світ.

Чесно кажучи, під час «школи» я майже не зазираю в підручники чи зошити дітей, а карантин засвідчив, що іноді варто. Хоча б, аби корегувати те, що діти читають в книжках. Наприклад мене обурив расистський текст із «Читання» та завдання у третьому класі. Це стало приводом ще раз проговорити цю тему з дітьми.

Як змінився ваш розпорядок дня як мами та телеведучої під час карантину?

Найбільший плюс у розкладі — я вдвічі довше спала. Я працюю в дуже непростому режимі ведучої ранкових новин. Кожен другий тиждень я прокидаюся о 4:30 і їду на роботу, а чоловік збирає і веде дітей до школи. Відповідно, наступний тиждень дітей до школи веду я і прокидаюся близько 7:00. Під час карантину я мала розкіш відсипатися на неефірному тижні. А на ефірному, звісно, було непросто поєднати роботу і навчання дітей. Просила їх максимально встигати до мого повернення додому, щоб на мене менше розповсюджувався психологічний тиск «ой, ще уроки…».

Якщо необхідно було допомогти з якимись предметами, наприклад, англійською і німецькою, ми залишали це на час перед засинанням. Коли всі інші справи були зроблені, зокрема, і мої особисті — наприклад, вечірня пробіжка. Ці «уроки на ніч» я сприймала не як батьківський обов’язок, а як приємний ритуал — така собі «казка на ніч» з дитинства.

Чому новому вдалося навчитися і вам, і дітям під час карантину?

Я думаю, ми всі — і батьки, і діти — пропрацювали таку навичку, як терпіння. І ще краще навчилися домовлятися. У колективі з п’яти людей інакше не вижити. Якщо згадувати про те, чого навчилися діти на карантині, це більше про побутові навички. Хатні обов’язки ми частково делегували дітям. Середня донька зварила свій перший борщ, молодша навчилася гарно мити підлогу, син так взагалі перевершив всіх родичів у кулінарії.

Та і я зрозуміла, що здатна на ще більше справ. Навіть якось змогла дати раду горам прасування, від яких я не можу відмовитися навіть там, де цього ніхто не бачить. На дачі теж мусять бути «стопочки» і попрасовані шкарпетки, хоча визнаю, що це перебір. Зате охайно в шафах.

Як думаєте — у чому плюси та мінуси такого онлайн-навчання?

Плюси в тому, що не витрачаєш час на дорогу. Ми вперше змогли під час «школи» жити на дачі. Раніше бували тут лише на вихідні та канули, а все через відстані. Діти могли самостійно планувати свій графік і більше бути на свіжому повітрі.

А ще вони стали краще самостійно шукати інформацію. Найбільший мінус конкретно в нашому випадку — відсутність постійної комунікації з вчителями. Іноді вона взагалі була налагоджена лише через батьків.

Ваш син любить футбол, як вдавалося компенсувати заняття чи гуртки для дітлахів під час карантину?

Моя молодша донька продовжила заняття з вокалу онлайн через Skype. Сину, звісно, дуже не вистачало самого футболу. Натомість він часто бігав зі мною і щодня займався підкачкою. На дачі для цього є всі можливості, а в організованості і наполегливості він навіть мені створює конкуренцію.

Які б поради батькам ви могли дати — про те, як влаштувати навчання вдома.

Неможливо давати універсальні поради, бо всі діти різні. Ми своїм дітям пропагували головну ідею: онлайн-навчання дає їм багато свободи і простору, але потребує від них багато самодисципліни. Щоб скористатися його перевагами, спочатку треба взяти на себе відповідальність.

Як переживали карантин інші учасники освітнього процесу? Читайте в попередніх матеріалах — погляд директора та досвід учителя-практика.


Новіші інформаційні сюжети:

Школа життя

Добавлено 30 листопада 2014
peretvoriat-chi-rosu-v-pystelu У всіх бідах будемо винні ми самі. Всяке зло ми завдамо собі самі. Нас всього лише правильно направлять в неправильному для нас напрямку. Збиралися деякі північні ріки повернути на південь. Проект був грандіозний і з великими перспективами,...
7260

У світі цікавого

Добавлено 26 листопада 2013
revoluc-robliat-gen-a--plodami-ko Дев'яносто шість років тому, в 1917-му в ніч з сьомого листопада по новому стилю в Росії відбулася революція. Взагалі, світовий історії відомо чимало великих революцій, і майже всі вони тривали роками і робилися з однією метою: щоб людям жилося краще. Проте умови для необхідності революції в світі є...
11840