Середня освіта

Якщо освітній процес сповнений зрозумілих вимог і дозволяє учням побачити свій прогрес, він буде результативним

«Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог,
але ми не маємо відваги бути вільними,
бо бути вільними – це бути відповідальними».

Блаженніший Любомир Гузар

Події у світі зараз відбуваються напрочуд швидко, і вже ніхто не береться давати точні прогнози, що нас очікує в недалекому майбутньому. Світ змінюється, разом з ним стають іншими люди. Як ніколи раніше, у часі карантину відчувається, що Земля – наш спільний дім, що кордони країн умовні, а проблеми, які нам доводиться вирішувати, - однаково важливі для всіх жителів планети.

Не знаю, кому належить цитата, але зараз вона абсолютно актуальна: «Не запитуймо Господа, чому він дає нам випробування. Запитаймо себе, як ми повинні змінитися у цих випробуваннях».

Які ж висновки мали б зробити освітяни нашої країни у час всесвітнього «вірусного шторму»? Напевно, можна було б назвати чимало слабкостей системи, які зараз виразно проявилися чи не в усіх закладах освіти: консерватизм, відсутність емпатії, невисока гнучкість вчителів, які мали б швидко змінювати свій стиль роботи, погана підготовленість шкіл до дистанційного навчання, нерозвинені навички співпраці між учасниками освітнього процесу (вчителі-батьки-діти). У цих, а також у багатьох інших поведінкових особливостях суспільства і кожного українця зокрема в умовах кризи чітко вимальовується брак однієї надзвичайно важливої особистісної риси – відповідальності.

«Відповідальність — загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей», - дає визначення Вікіпедія.

Якщо не вдаватись до філософського контексту, який часто залежить від історичної епохи і суспільних традицій, відповідальність з точки психологічного стану – це риса особи, пов’язана із її внутрішньою силою, свободою та зрілістю. Марії фон Ебнер-Ешенбах, австрійській письменниці, приписують цитату: «Сила – це обов’язок, свобода – це відповідальність».

Свобода і відповідальність тісно пов’язані, вони взаємозалежні і взаємовизначальні. Свобода можлива лише в умовах відповідальності, а справді відповідальною людина може бути, коли в неї є вільний вибір. «Шлях до мети почнеться у той день, коли ти стовідсотково візьмеш відповідальність за свої вчинки», - сказав якось Данте.

Чи може школа вплинути на виховання відповідальності у дітей? Напевно, багато вчителів упіймають у цю мить себе на думці, що виховання – це справа сімейна, і йде від батьків, а навчальний заклад має за мету дитину навчити.

Якщо схожа фраза закралася у голову педагога, він уже магічним чином зняв із себе відповідальність за виховання своїх учнів. Якщо дитина проводить щонайменше третю частину часу кожного робочого дня у навчальному закладі, то і виховний процес, як мінімум, на 30% залежить від вчителів, у тому числі виховання відповідальності.

Якщо мова йде про виховання у школі цієї якості, то, як було сказано вище, у закладі освіти повинна панувати атмосфера свободи, а ще розроблена система спільних правил, які б допомагали усім учасникам процесу вмотивовано виховувати та підтримувати у собі почуття дисциплінованості, ініціативності та співпраці.

У контексті роздумів про виховання відповідальності хотілось би поділитись унікальним і цілком реальним досвідом приватної школи Швейцарії, яка входить до 5% недержавних навчальних закладів цієї європейської країни. Інтегральна денна школа Вінтертура або Integrale Tageschule Winterthur (ITW) заснована близько десяти років тому. Першим ідейним натхненником створення закладу став Армін Зібер, який і досі працює у школі і, до речі, з великою охотою долучається до освітянських проектів для українських вчителів.

Інтегральна денна школа Вінтертура зібрала у своїх стінах учнів 7-9 класів, які з різних причин не хотіли чи не змогли навчатись у безкоштовних державних закладах освіти : це і проблеми з навчанням, і булінг, і девіантна поведінка, а також особливі освітні потреби, складні життєві обставини тощо. В ITW немає оцінок, а також немає поділу на класи. Тридцятеро учнів школи просто розділені на групи - червона, синя, жовта. Заклад декларує себе як «денний», тому діти перебувають у ньому як до, так і після обіду, переважно до 16-17 години.

На інформаційному стенді Інтегральної школи Вінтертура зазначено: «Основу нашої діяльності складають методи гуманістичного спрямування, що дають змогу розглядати людину цілісно, зокрема зважаємо на ті підходи, які за своєю суттю передбачають роботу, спрямовану на результат (метод Кім Берги) (LOA, Steve DeShazer&Insoo Kim Berg), ми дотримуємося дієвої та об'єднуючої комунікації (ненасильницьке спілкування (ННС), Маршалла Розенберга), використовуємо у роботі елементи AQAL (інтегральний підхід Кена Вілбера/Спіральна динаміка Дона Бека)». Кожен з цих методів є сучасним і по-своєму унікальним, але в ITW всі вони об’єднані для однієї мети – виховання відповідальності та розвитку внутрішньої мотивації кожного учня.

«Ціль нашої школи: ми підтримуємо молодих людей у пошуку власного шляху у щораз більш складному світі».

На стіні одного з класів ITW є цитата Ернста Ферстля: «Інші люди не можуть нам дати більше, ніж ми готові взяти». Філософією інтегральної школи є, здавалось би, очевидна теза: відповідальними за успіхи учнів є лише самі учні. Вчителі разом із батьками створюють лише умови та допомагають дітям ставати самостійними.

Еволюція відповідальності учнів інтегральної школи не відбувається легко. Цей процес складний і дуже кропіткий. Колись на одній із лекцій для українських вчителів у Києві Армін Зібер наголосив, що у його школі нема жодного педагога, який би працював на цілу ставку в ITW, адже це надто виснажливо. Основне, що об’єднує вчителів у цій приватній швейцарській школі –  їхня мотивація, потреба у саморозвитку, постійному навчанні та активній участі в освітньому процесі. Слід зазначити, що зарплатня в приватних школах Швейцарії загалом нижча, ніж у державних.

Уже було сказано вище, принципи роботи приватної школи Вінтертура опираються на елементи інтегрального підходу Кена Вілбера та спіральної динаміки Дона Бека. Тут хотілось би зробити акцент на сам термін «інтегральний». Слово «integral» з англійської перекладають як інтегральний, цілісний, невід’ємний чи повний. Кен Вілбер у свої книзі «Теорія всього» пише: «Інтегральний: згадане слово означає інтегрований, з’єднаний разом, зв’язаний, об’єднавчий, всеохоплюючий. Не у сенсі одноманітності і не в сенсі ліквідації усіх дивних розбіжностей, кольорів і зигзагів веселково забарвленого людства, а в сенсі єдності-в-різноманітті».

В Україні деякі педагоги, на жаль, досі використовують термін «інтегральний» не зовсім доречно. Якщо мова йде про інтеграцію чогось чи когось, ми не можемо говорити про інтегральні технології, методи чи уроки. За визначенням словника, Інтегра́ція (від лат. integrum — ціле, лат. integratio — відновлення) – це поєднання, взаємопроникнення. Процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле.(3) У той же час, термін «інтегральний» має геть інше значення. «Інтегральний - нерозривно зв'язаний; суцільний, єдиний», - пояснює словник української мови.

Кен Вілбер у своїй праці «Теорія всього» пише: «трохи цілісності все ж краще, ніж її відсутність, а інтегральне бачення пропонує значно більше цілісності, ніж фрагментарні альтернативи».

Якщо вчителі володіють компетентностями та знаннями, можуть вільно та свідомо обирати стратегії, технології навчання й виховання, розуміти, на якому етапі зараз перебуває освітній процес і як рухатись далі, щоб досягти успіху, аналізувати середовище, у якому відбувається хід  навчання, і стани його учасників (психологічні, фізичні, моральні), ми можемо говорити про інтегральний підхід. Вміння бачити ситуацію цілісно (інтегрально) в освітньому процесі сприяє тому, що усі його учасники є відповідальним за результат своєї діяльності.

Інтегральна школа – це школа, в освітньому процесі якої беруть активну участь і однаково несуть відповідальність вчителі, батьки, діти, а також інші освітні суб’єкти: громадські організації, медичні/технічні працівники закладу, громада.

Маленька приватна школа в швейцарському Вінтертурі розробила поетапний план навчання відповідальності та виховання самостійності своїх непростих і «незручних» учнів. Перше правило – жодного насилля! Друге правило – вміння спілкуватись та слухати! Третє правило – правил дотримуються всі!

Учні інтегральної школи Вінтернтура кожних два тижні проходять обов’язкові коучінги зі своїми вчителями-класоводами. Це і є основний спосіб навчання відповідальності – самоаналіз та спілкування. Під час коучінгу використовують унікальну, розроблену педагогами ITW Таблицю самокомпетенцій SeKoRa. Таблиця має три групи компетенцій: зобов’язання (синій), діяльність (помаранчевий), співпраця (зелений), які в свою чергу розділені ще на три підгрупи.

Кожна підгрупа компетентностей розділена на 5 етапів від 0 до 4, які описують якісну зміну у напрямку до покращення, тобто еволюцію. Наприклад, у графі «самостійність» маємо таку градацію:

У великій таблиці самокомпетенцій учень під час коучінгу у кожному полі (відповідальність, активність, правила, увага тощо) ставить зелену крапку, як сам вважає і як себе оцінює. Вчитель-коуч після цього ставить свою синю крапку, що відображає його бачення. Результати спільно обговорюються та записуються для наступного коучінгу. Вчитель та учень спільно планують роботу на наступний тиждень, визначають шляхи покращення. Раз у півроку відбувається схожий коучінг у присутності батьків учня, під час якого школяр сам презентує свої успіхи, чесно, враховуючи попередній досвід.

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

Цікавим і дуже вагомим у таблиці самокомпетенцій є рядок «привілеї». Чим менший є «еволюційний» номер компетентностей учня, тим менше він отримує привілеїв. Так, наприклад, якщо учень із дев’яти розділів найбільше пунктів набрав на першому, бежевому, етапі, серед привілеїв у нього буде наступне: учень може користуватись мобільним телефоном лише під час обідньої перерви, використовувати персональний комп’ютер зі зменшеною швидкістю Інтернет, мати вільний час на в обідню перерву в itw (в т. ч. у п'ятницю) і все. Привілеї з кожним рядком збільшуються. На жовтому, четвертому етапі, вони найбільші. Окрім користування мобільними пристроями та Інтернетом з великою швидкістю, «жовтий» учень може навіть скористатися раз на три місяці «джокер-полуднем». Тобто учень вже є настільки відповідальним, що школа може йому довіряти і дозволити півдня самому розпоряджатися своїм часом. До вертикального червоного рядка «0» (нуль) учень не має жодних привілеїв.

Коучінг (спілкування учня та вчителя) відбувається кожні два тижні, або ж у випадку, коли учень зробив грубе порушення поведінки та шкільних правил.

Кожен колір у таблиці SeKoRa означає новий етап учня і вказує на розвиток його вмінь, розписаних і означених під поняттями «зв’язок», «діяльність», «співпраця». Учень усвідомлено може проаналізувати свої вчинки і зрозуміти, що йому слід робити, аби ставати кращим крок за кроком. Перебування школяра ITW на певному етапі та його привілеї у навчальному закладі засвідчує іменна картка певного кольору. Їх учні бережуть і дуже ними пишаються, особливо, якщо вони пройшли шлях змін, щоб її отримати.

«У мене зелена картка», - хвалиться Лаурін, учень інтегральної школи, під час невеликого інтерв’ю, - «у нас дуже небагато школярів мають саме зелену картку». Запитую, чи можу побачити її. Хлопчик дістає гаманець і обережно виймає заламіновану зелену картку із печаткою школи і його ім’ям та прізвищем.

Оцінок в Інтегральній школі Вінтертура практично нема. Якщо бути точним, то оцінки є, але функції мотивування вони не виконують. Оцінки існують лише для річних/семестрових підсумків здобуття знань.

Освіта - це процес життя, а не підготовка до майбутнього життя. (Джон Дьюї, «Моя педагогічна віра»). Якщо освітній процес сповнений зрозумілих вимог і дозволяє учням побачити свій прогрес, він буде результативним. Справжніх успіхів від навчання не слід очікувати, коли школа наповнена хаосом, фарсом, безглуздими правилами або ж їх цілковитою відсутністю. Не може також навчальний заклад виховати відповідальну людину, якщо у ньому педагогічний колектив не має єдності, коли вчителі не мають внутрішньої свободи та навіть не намагаються спробувати споглядати на світ та своїх учнів цілісно, інтегрально.

Швейцарська приватна школа у місті Вінтертур – це не єдиний навчальний заклад у Європі, де учнів навчають відповідальності. Фредерік Лалу у книзі «Компанії майбутнього» розповідає про ESBZ (Evangelische Schule Berlin Zentrum) – старшу школу в Берліні, рушійною натхненницею якої стала директорка Марґрет Расфельд. В ESBZ головним є те, що діти цілком відповідальні за своє навчання, а дорослі є переважно наставниками та інструкторами. «Вчителі пропонують підтримку, пораду, похвалу, зворотній зв'язок, кидають виклик. Відповідальність за навчання – лише в руках учнів», - пише Фредерік Лалу.

Отож, підсумовуючи сказане, слід зазначити, що все ж школа може навчити і навчати молодих людей бути відповідальними. Для цього необхідні спільні правила для всіх у навчальному закладі, достатня свобода та здоровий психологічний клімат в колективі, а також готовність до спілкування між усіма учасниками освітнього процесу. Швейцарська Інтегральна школа Вінтертура дозволяє своїм учням говорити, багато і вдумливо спілкуватися, аналізувати свої вчинки. Вчителі готові слухати своїх учнів і давати зворотній зв'язок. Коучінги – це один із методів педагогічного супроводу учнів, який має чудовий результат.

Американська психолог Джудіт Герман зазначає: «Стійкі до стресу індивіди – це ті, хто багато спілкується, використовує вдумливі та активні стратегії подолання та має сильне переконання у здатності керувати своєю долею». Джудіт Герман розповідає, що після спостереження за великою групою дітей вчені дійшли висновку, що приблизно одна дитина з десяти виявляла незвичну здатність протистояти несприятливому середовищу, і це саме ті діти, які вміли спілкуватися з іншими.

Запитаймо себе тепер, чи вчать українські школи справді спілкуванню людей? Ні, не переказу текстів, не аналізу художніх творів, не покірному слуханню і мовчанню дітей на уроках чи лінійках, а справді активному, усвідомленому і щирому спілкуванню з ровесниками, батьками, педагогами?

Йозеф, учень ITW, який добряче діймав вчителів і мав чимало конфліктів з іншими учнями, так відповів мені, коли я запитала, чи йому подобаються коучінги: «Так звичайно. Саме через них я і тут». Йозеф зізнався, що неохоче навчався в державній школі, але ця приватна школа йому підходить, бо вчителі тут мають «добре серце і добру освіту». Магічним чином діти, яких готові слухати дорослі, чи то батьки, чи то вчителі, вважають їх більш компетентними і розумними, тому цим дорослим діти більше довіряють.

Тож з чого повинна починати українська школа, яка поставить собі за ціль виховати відповідальних громадян? Найперше, у школі має бути добра спільнота вчителів-однодумців, панувати сприятлива атмосфера свободи та поваги до всіх учасників освітнього процесу, а також навчальний заклад мав би спільно визначити систему інтегральних правил, які б були однаково обов’язкові для кожного і, чи найголовніше, бути готовим до спілкування, яке включає слухання і розуміння співрозмовників. Навчити бути самостійним та відповідальним людину – це значить дозволити їй йти від простого до складного, допомагати аналізувати свої досягнення та невдачі, завжди мотивувати і підтримувати. Для кращого розуміння прогресу учнів у вихованні самостійності та відповідальності можна спробувати розробити власні схеми еволюції, схожі на таблицю самокомпетенції Інтегральної школи Вінтертура. Вдячна вчителям цього навчального закладу та Арміну Зіберу зокрема за можливість поділитися їхніми напрацюваннями з українською педагогічною спільнотою.

Як можна дізнатися, чи освітній процес успішний? Насправді просто – у школі тоді буде панувати легка сімейна атмосфера, а учні, не довго думаючи, будуть ствердно відповідати на питання, чи вони щасливі. Школярі в ITW про щастя говорили охоче, його вони також бажали своїм ровесникам в Україні. Швейцарія впевнено тримається у десятці найщасливіших країн світу вже не один рік, так само, як і Фінляндія, Швеція, Данія, Нідерланди. Люди у цих країнах відзначаються високою суспільною відповідальністю та одночасно мають багато свобод. Тому українському суспільству слід починати шлях змін у шкільних стінах, бо саме там починається справжнє щастя, свобода та відповідальність.

Ксенія Смірнова, методист Стрийського міського відділу освіти.


Новіші інформаційні сюжети:

Школа життя

Добавлено 13 березня 2015
z-iakih-vikonavic-pochalasia-storia-ba Відомий в XIX столітті актор Лоуренс Баррет порівнював своїх побратимів по професії зі скульпторами, які ліплять статуї зі снігу. Дійсно, сценічне мистецтво швидкоплинно. Балет - не виняток. Однак історія зберегла свідчення сучасників. Можна відчути,...
8620

У світі цікавого

Добавлено 12 квітня 2014
iak-ludi-dobyvali-zoloto-oikymena-vd- В Ойкумені першим великим золотодобувним державою був Єгипет. Всі чули про золоту гробницю Тутанхамона. А найдавніше документально підтверджене використання золота в Єгипті було знайдено у гробниці фараона Зера з Першої Династії. Найдавніші золоті прикраси, знайдені там, відносяться до XXXV століття...
12110