Реклама

Освітні питання

Добавлено 02 серпня 2018
mon-zaproshy-vish-Для участі в конкурсі необхідно пройти безкоштовну реєстрацію на сайті «Innovation – 2018» Міністерство освіти і науки запрошує заклади вищої освіти та...
75
Добавлено 02 серпня 2018
mon-plany-blsh-shiМіносвіти та Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» домовились про співпрацю Міністерство освіти і науки та Національний музей «Меморіал...
46
Добавлено 01 серпня 2018
mon-plany-zmniti-sЗміни у фінансуванні закладів профосвіти мають вирішити проблеми підготовки кадрів Зміни у системі фінансування закладів профосвіти мають вирішити...
80


Школа життя

Будівля це відразу отримало неофіційну назву будиночка радянсько-афганської дружби. Все тому, що призначене воно було для зустрічей офіцерів оперативного відділу з афганськими інформаторами і ватажками бандформувань.

Природно, що країна нічого не повинна була знати про своїх героїв. Тому ці зустрічі проходили не тільки під покривом таємниці, але і темряви. По ночах. І коли приходили гості«, щоб не розкривати бійців невидимого фронту, караул на всіх постах змінював наш взвод розвідки.

І ось якось в черговий раз кинули нас на прикриття. Ну, ми вчотирьох і залягли в кущах по периметру будівлі. А Касіма, перекладача, будиночок відправили. Там же телефончик ще стояв. Без звуку, щоб міцний бандитський сон не турбувати. Але щоб черговий розумів, що трубочку зняти треба, апарат лампочка вмонтована була. Як замигала, значить, особіст дзвонить, про беспробудном сні афганських «товаришів» впоратися бажає. Як не уважити беспокоящегося? Трубку зняв, все чин-чинарем доповів. Так, мовляв, і так, тащ капітан. Тихо все. Дрихнуть.

Загалом, хочеш - не хочеш, а на кухоньці комусь сидіти треба. Ось ми Касіма, як самого сміливого, і спровадили до телефону. А самі залягли. Пильнуємо.

Ладно як ці бугаї Касиму шию згорнуть - не велика втрата для прикордонних військ Союзу РСР. А якщо половину маневреної групи виріжуть?

Ось і лежимо. А тихо так. Зрідка звідкись повіє вітерець, кущі колыхнутся, зашелестять листям. Якась мишача дрібниця прошебуршит в густій траві, замре, сама себе злякавшись, і далі - вже тихенько. Звідкись здалеку, від передгір'я Гіндукушу, на выглядывающую з-за хмар місяць коротко завиє шакал.

І знову - тихо.

Тільки богатирський храп афганський - з розчинених навстіж, з-за спеки, дверей. Так розкладачка під Касимом скрипить, практично не перестаючи. Перевертається, бідолаха. Переживає.

Ще б пак не хвилюватися, коли пліч-о-пліч з тобою шість нехилых мужичків. І спробуй, перевір, що у них на розумі. Хто його знає, що їм може приснитися? А зброя - в кожного під рукою: «Тебе вбити? Не боляче? Або ножиком? Чик по горлу... А може, краще кулю в живіт? Ні, хв, вибач, у нас немає. Наступного разу принесемо. Якщо доживеш... Ха-ха-ха!»

Не спить, Касим. Перевертається. Скрипить під ним розкладачка.

Ну, і нам ця скрипкова музика теж як-то зовсім не в кайф. На нерви діє. Та ще як! А з іншого боку... Ніби ворушиться. Значить, живий ще.

Але все одно. От не те щось. Ліг спати - спи. Не спиться - пильнуй біля телефону. Але тихо! А то - ні два, ні півтора. І сам не спить, і нам подсуропил. Створив обстановку. Знервовану. Тьху! Ні дна цього Касиму, ні покришки!

Першим не витримав Юрка, водила з другого бетеера.

- Пацани... Я - в будиночок. Скажу Касиму пару ласкавих. А то забодал вже.

- Давай. Тільки по-тихому. Ворогів не побуди. І швидко!

- Ага.

Тільки його й бачили.

* * *

- Касим. Каси-їм...

- А! Хто тут?

- Тс-сс. Тихо. Я це. Юрка.

- Юрко? Ти чого?

- «Чого-чого»... Так заморочив ти вже всіх. Перевертаєшся, перевертаєшся. Що, не спиться?

- Не-тобто Ніяк.

- Мандражишь?

- Та не так щоб сильно. Але... Є трохи. Та ти б сам тут полежав. Не так би мабуть...

- Гаразд, гаразд, не гундось. Завів шарманку. Треба було б, і я б полежав. Як миленький. І не гірше тебе. А починається мандраж - так візьми, погрызи сухарика. У мене це - перша справа... Куди?.. Куди коряві тягнеш?! Мало своїм пальцем мені очей не проткнув!

- Так сам же сказав - «сухарик».

- «Погрызи». А не «пальцем в око»! Різницю відчуваєш?

- Відчуваю. Так що, у тебе сухарика немає?

- Касим... Ну, ти даєш! І був би, так я його вже давно б. У самого що, не заныкано? А у цих?

- У кого?

- «Кого-кого». Ти, Касим, як молодий. Ні фіга в голові немає, крім статуту. У «друзів» наших! Вони ж правовірні, либонь? Тушонку зі свининою їм в лом харчить. А судячи з пик - навряд чи вони святим духом харчуються. Значить... Значить, щось у них повинно бути собою. Касім... Має! Питання тільки - де?

- Так у хурджинах, напевно.

- А ти що, стільки тут валяєшся і навіть не понишпорив? Ну, Касим... Касимчик. Слухай. Ти ж тут... Втомився весь, напевно. І очей не стулив. Ці виродки хропуть так! У нас, в кущах, і те. Вуха самі (!) в трубочку скручуються. А вже тут...

Нам то що? Отдежурили, потім і поспати можна. А тобі? Завтра ще й перекладати. І як ти? Якщо вже зараз від безсоння лика не вяжешь. А ти ж не переведеш, хто? Хто тоді?!

Касимчик. Тільки тихо! Щоб мужики не бачили. І не чули. По-пластунськи. Ось, зараз місяць за хмаринки зайде і... Вперед. В бліндаж. Там поспиш спокійненько. І завтра - як штик. Переводити почнеш, тільки від зубів відлітати буде. А я вже тут. Як-небудь. Візьму на себе всі тяготи і позбавлення.

Ну, що став істуканом? Бачиш, місяць вже за хмарами? Пішов, пішов, рідний. По-пластунськи. І дупу... Дупу від землі не відривай. А то ж прострелят її ці ухари, що в кущах. У них вже з запобіжника все знято. І патрон у патроннику. Так що ти вже постарайся, Касимчик. А то твою дупу відстрелять. Не моє. Ну, з Богом...

* * *

Загалом, поки ми схаменулися. І стали підозрювати, що тут нечисто... Якогось дідька Юрка так довго Касіма картає? І з чого у них там розкладачка перестала скрипіти? Поки схаменулися, задумалися... Поки самі в будиночок просочилися. У хурджинах тих вже практично нічого не залишилося. Ну, так. По жменьці мигдалю на рило. Так в'яленого інжиру. З десяток. Не більше.

Ми, звичайно, як назад у кущі заповзли, всі цього удава висловили. Що не справа, коли про товаришів забуваєш. Знайшов провіантський склад, поділися з другом. По-братськи. А не так, що на тобі, Боже, жменю мигдалю та дві родзинки...

Правда, користі від того... Ми йому правду-матку в його сите пику нещадно, а вона тільки щулиться задоволений і отломленной від куща гілочкою колупається в зубах.

* * *

А вранці афганці ще й командиру маневреної групи наскаржилися. Мовляв, його бійці, зовсім поганий «товариш». Все-Все вночі з'їв. Зовсім все! Нічого не залишив.

Добре, що у «тата» з гумором все в нормі виявилося. Він тільки й сказав взводному, що пора, мовляв, розвідку переводити в радники до афганцям, а начальнику продовольчо-фуражної частини - знімати їх з обліку. Ну, і додав. Про те, що кобилі легше.

І все це - тільки лейтенанту нашому. А вже до обіду в маневреної групи неможливо було знайти людину, який би не знав, що розвідка всі продовольчі запаси у афганців схарчила. Всі. До останнього зернятка.

І адже не поясниш всім і кожному, що ми, взагалі-то, не при справах. Так тільки - по жменьці мигдалю. Так за в'яленої инжиринке. І все. Всі!!

А хто харчил, так про то у Касіма запитайте. Він там, у будиночку, сам особисто був. Власними очима бачив!


Новіші інформаційні сюжети:



Реклама

Освітні питання

Добавлено 02 серпня 2018
mon-zaproshy-vish-Для участі в конкурсі необхідно пройти безкоштовну реєстрацію на сайті «Innovation – 2018» Міністерство освіти і науки запрошує заклади вищої освіти та...
75
Добавлено 02 серпня 2018
mon-plany-blsh-shiМіносвіти та Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» домовились про співпрацю Міністерство освіти і науки та Національний музей «Меморіал...
46
Добавлено 01 серпня 2018
mon-plany-zmniti-sЗміни у фінансуванні закладів профосвіти мають вирішити проблеми підготовки кадрів Зміни у системі фінансування закладів профосвіти мають вирішити...
80


Школа життя

Добавлено 28 жовтня 2014
iak-zrobiti-shelak-v-domashnh-ymovah В даний час шелак - це саме зручне і стійке покриття для нігтів, що можливо нанести, не вдаючись до послуг професіоналів. Шелак, як косметичний продукт, що з'явився на ринку порівняно недавно, але встиг завоювати симпатію великої кількості жінок. Якісне покриття, виконане з дотриманням всіх вимог,...
3600

У світі цікавого

Добавлено 04 жовтня 2013
posmshka-ce-poclynok-dysh-poclym Автор прекрасного афоризму, винесеного в заголовок, - американська письменниця Мінна Антрім. З 1999 року, в першу п'ятницю жовтня (у 2013 році це 4 жовтня) відзначається чудове свято - Всесвітній день посмішки. Є привід «поцілуватися» душами. ...
22110

Реклама GOOGLE