Рекомендуємо:




Школа життя

На початку 1980-го року мені з безліччю інших солдатів і офіцерів довелося чекати льотної погоди р. в Термезі, щоб відправитися в Афганістан для продовження строкової служби. З перших же днів я запам'ятав військовослужбовця Аксьонова. Він виділявся серед інших. Чому? Про це я і хочу розповісти.

Аксьонов - високий, худорлявий, але міцний хлопець з вусами. Він по-свійськи тримався з офіцерами, називав їх по іменах. Носив чорну танкову куртку, на якій не було погонів. Тому й неможливо було визначити його звання. До того ж Аксьонов служив в інший роті, і ми спочатку не спілкувалися з ним.

Не інакше - прапорщик, вважав я. Все ж для солдата той хлопець був надто бойок, а для офіцера... надто вже часто він використовував ненормативну лексику. Ще бентежило: прапорщик носив солдатський кашкет. Та хіба мало чому, така плутанина колом? Не звернув уваги і на відсутність у Аксьонова кольорового кантика на брюках п/ш (напівшерстяна польова форма), який обов'язково мається на галіфе офіцерів і надстроковиків.

Лише перед відльотом у ДРА я дізнався, що Аксьонов сержант строкової служби. Перебуває на посаді старшини 1-ї роти. Посада - прапорская, і сержанту, крім автомата, видали пістолет Макарова, що належало старшинському статусу.

У Афганістан батальйон доставили частинами по повітрю. Спочатку одну половину, на наступний день іншу. Спочатку солдатів з 4-ї роти, де я служив, визначили в намет 1-ї роти. Ми поклали матраци на низькі нари і вляглися в одязі та взутті поверх ковдр. Сиро, холодно. Стрільба з різних сторін.

Настала тиша. Я почав засинати. Раптом неподалік пролунали автоматні черги. В намет влетів сержант Аксьонов (до того часу його інакше як Аксеном не називали) і заволав, щоб терміново піднялося п'ятеро добровольців на посилення охорони, щойно обстріляли вартових. При цьому він майже по-батьківськи уточнив: «Молодим (тобто прибулим днем пізніше його) продовжувати відпочинок».

Всі вже знали, сержант не пропускав нагоди виділитися в будь-якій ситуації, тому його часом не приймали всерйоз. Ось і тоді хтось ліниво порадив Аксену зменшити гучність, на що молодший командир відреагував у властивій йому манері: «Я зараз, здається, всажу комусь чергу в бік!»

П'ятірка добровольців знайшлася, і крикуна-сержанта до ранку не було чутно.

Надалі Аксьонов показав, що вміє не тільки кричати. Він виявився справжнім служакою. Однак влітку норовливого сержанта з-за постійних сутичок з начальством перевели служити в мотострілецький полк.

Штрафбатов в Афгані не існувало, і особливо провинилися в деяких випадках відправляли для поповнення частин, що несуть великі втрати. Туди приймали хоч з «розстрільними» характеристиками.

Сержанта начебто Аксьонова треба було ще пошукати. Навіть не перебуваючи в наряді, він постійно ночами перевіряв, як несуть службу вартові його роти, а вдень ходив з почервонілими від хронічного недосипання очима. Багато хто дивувався: що йому більше всіх треба?

Через деякий час після відправки Аксена в піхоту я побачив його фотографію на дошці Пошани в штабі дивізії, де опинився за службової потреби. На грудях Аксьонова красувалася бойова медаль. Однак на фото сержант виглядав неприродно для себе. Ми звикли спостерігати його вічно скептично усміхненим або не особливо задоволеним. А тут він стиснув губи і насупив брови. Напевно, фотограф попросив і, схоже, довго цього домагався. Так і чулося, як Аксен на вказівку фото-майстра зробити особа серйозним, вимовляє: «Я зараз, здається, виконаю комусь пристойну фізіономію».

Пам'ятаю, в розпал літа я ніс службу на посту поряд з батальйонною кухнею. Територія харчоблоку обнесена парканом, і увійти туди можна лише через двері, що замикаються зсередини. Таким макаром обмежували число бажаючих щось перехопити з продовольства у вбрання.

Помітив, що на дорозі зупинився БТР. З нього вискочили двоє солдатів в чорних комбінезонах. Хлопці попрямували в мою сторону. Коли вони підійшли ближче, в одному з них я дізнався Аксьонова. Ми привіталися. Аксен витягнув з кишені пачку іноземних сигарет. Запропонував мені, але я відмовився, бо не курив і, взагалі-то, перебував на посаді.

- Трофейні, - недбало сказав сержант, а я беззлобно подумав: «Знову малюється».

- Це, як розумію, об'єкт приготування їжі? - вказав Аксен на паркан, з-за якого виднілися труби польових кухонь. - Води треба набрати, - кинув він погляд на що стоїть поруч солдатика, обвешенного дволітровими армійськими термосами.

- Постукай у двері. Цей заклад у нас тепер під замком, - підказав я.

Аксьонов почав кулаком барабанити по дошках.

- Хто там? - почувся голос начальника кухні, прапорщика.

- Ти не питай, а відкривай в темпі.

- Обійдешся, - відповів прапор, зміркувавши, що в двері ломиться якийсь нахабний боєць.

- Я зараз, здається, комусь обійдуся! - знайоме гримнув сержант.

Обурений прапорщик відчинив двері, щоб розібратися. Аксьонов, не звертаючи на нього уваги, пройшов на кухню. Начебто, він навіть відсунув начальника рукою. Надстроковик намагався обуритися, але сержант заспокоїв його:

- Слухай, не бачиш, з рейду йдемо? Дай-но краще води заправитися. Ми всі запаси осушили. Посидь в броні кілька годинок по такій спеці. Ех ти, польова кухня.

Безцеремонність сержанта нікого з раніше знали його не вражала, а прапорщик, ображено підібгавши губи, промовив:

- Черпайте геть з бака, але кричати необов'язково. Подумаєш, фронтовики...

Я стояв біля розчинених дверей і спостерігав звичайне аксеновское «подання». Сержант повернувся до мене і нарочито голосно, щоб чув прапор, запитав:

- А це що за шматок, новенький, чи що?

- Нещодавно з Союзу приїхав, - відповів я, а прапорщик зробив вигляд, що не розчув образливого позначення свого звання. Він нехай і настовбурчився, але в душі поважав зайшли солдатів. Хлопці їхали з району бойових дій, а надстроковик ще пороху не нюхав...

Продовження слідує...


Новіші інформаційні сюжети:



Рекомендуємо:



Школа життя

Добавлено 17 червня 2016
iak-vihovati-tvorchy-osobistst Складати і ділити числа і читати Пушкіна дитину навчать і в школі. Але всім батькам хочеться, щоб їх дитина виросла щасливою, з фантазією, з головою, повною думок і неочікуваних ідей, щоб спадкоємець став цікавим живою людиною, яка не боїться творити....
4600

У світі цікавого

Добавлено 19 листопада 2013
rododendron-bojestvenne-roslina-chim-28 Родина вересових нараховує більше ста двадцяти родів і поширене по всій земній кулі. Особливе місце в ньому займає рододендрон, за незвичайну красу і пишність цвітіння він отримав титул божественного рослини. В одній із...
11540