Школа життя

А що ж залишилося від «історичної» армійської рукопашки в наш час? Та практично все! Правда, в інших пропорціях. Але часи змінилися! Нинішній рукопашний бій, прямий нащадок старого, ділиться на ряд взаємодоповнюючих комплексів:

РБ-Н (початковий) - по суті, єдиний базовий курс для початкового навчання всіх військовослужбовців;
РБ-1 (загальний) - знову комплекс «для всіх», що доповнює РБ-Н в період подальшої підготовки;
РБ-2 (спеціальний) - для ВДВ, морської піхоти і мотострілкових підрозділів;
РБ-3 (спеціальний) - для розвідувальних частин.

Кожен наступний комплекс доповнює і розвиває попередній. І ще в спецпідрозділах залежно від їх специфічних завдань вивчаються додаткові техніки.

Навчання будується від простого до складного, хоча все в цілому просто. Адже на РБ відведено не так багато часу. Навіть у ВДВ основний курс - близько 20 годин. Для підтримання навичок елементи РБ включені в інші програми.

Спільним залишається те, що РБ відразу вивчається стосовно до можливих практичних ситуацій. Ще в 20-х роках штиковий бій відпрацьовували в навчальних атаках, групових боях, на смузі перешкод заодно зі стрільбою та метанням гранат. В посібнику «Фізична підготовка розвідника» 1945 р. робота багнетом демонструється стосовно, наприклад, до бою в окопі. Та й рідко армійські допомоги іменуються керівництвами за власне РБ. Все більше це настанови з фізичної або в бойовій підготовці.

Часу воєнного не так багато, а РБ - далеко не головна частина підготовки. Для оптимізації програма розбита на щаблі. Так, РБ-Н - це найпростіші захисту зброєю, 1-2 уколи багнетом і кілька ударів автоматом. Новобранцеві більше і ні до чого, і вивчати особливо ніколи. Далі на кожному етапі служби дається той комплекс технік, які легко освоїти. І які можуть знадобитися йому за родом служби.

Ще статути змінюються з появою в єдиноборствах нового, що варто взяти на озброєння. Поліція ж не просто з-за моди використовувала дзю-дзюцу. Стала велика ймовірність зіткнутися з володіє їм злочинцем.

Взагалі службові системи рідко будуються на основі одного виду єдиноборства. Зазвичай вони комплексні. І в Радянській армії так само. До того ж, бували періоди пошуків кращого і різні автори пропонували свої рішення. На базі боротьби, боксу, фехтування... У 70-х на озброєння взяли елементи поширилися тоді східних єдиноборств. У міліцейських посібниках з'явилися захисту від відповідних ударів, особливо ударів ногами.

Тоді ж в КДБ на основі стилю Дзесинмон розроблено напрямок «оперативне карате».

Взагалі ж службові системи завжди комплексні. І важливо, що для них відбирають не стільки «кращі» прийоми, скільки прості в застосуванні. І поєднуються з іншими в єдину систему.

У 20-40-х над цим активно працювали і військові, і цивільні (спортивні) фахівці. Підходили не формально. Вистачало і реального досвіду. Армія і військові фахівці брали участь у ряді воєн, вистачало практики та міліції. Тим більше прикордонникам, чия бойова підготовка завжди була найкращою!

Яскравий приклад - система Н.Ознобишина, керівництво якої видано в 1930 р. у видавництві НКВС. Особливість системи - прив'язка технік бою до шести бойових дистанціях. Подібну ідею через 40 років взяли на озброєння послідовники Брюса Лі, поклавши в основу джіт-кун-до бій на 4-х дистанціях...

У 20-30-х багато майстрів єдиноборств займалися масової військово-спортивною підготовкою населення. Той же Ощєпков на початку 30-х організував підготовку військових та цивільних інструкторів, розробив нормативи з самбо для 2 ступені ГТО. Все це вкупі з популярністю фізкультури взагалі давало гарну базу для навчання новобранців та підтримання навичок резервістів. І це себе виправдало. За статистикою, бої Великої Вітчизняної часто завершувалися рукопашної. Справа не в нестачі боєприпасів. Мова про наступальних боях другого етапу війни, коли доводилося штурмувати укріпрайони. Боєприпасів давно вистачало! У двох третинах випадків німці від рукопашних ухилялися. По-моєму, це показник і вміння, та ефективності!

НФП коригуються кожні кілька років у міру розвитку військової справи. Наприклад, у 1938 р. вперше введені залікові нормативи з рукопашного бою і спортивне двоборство (смуга перешкод та штиковою бій). Після Вітчизняної війни знижується значення штыкового бою. Гвинтівкою фехтувати зручно, автоматом ні. Та й не передбачається настільки масові, як раніше, атак піхоти. Але і зброя масового ураження, і інші військові об'єкти уразливі для диверсій. А диверсанту РБ необхідний, як і охороні. Різко зростає значення локальних операцій, що проводяться відносно невеликими сполуками. Скрізь потрібен рукопашний бій. До того ж, це відмінний метод фізичного тренування. І РБ входить у всі настанови з фізпідготовки.

У «масах» ж більше на слуху окремі «прогриміли» ентузіасти, автори «супер-ефективних методик». Таких зараз чимало, і вони можуть вивчати і розробляти що завгодно. За рідкісними винятками, їх діяльність не йде далі свого підрозділу. Так і практика не завжди показує ефективність досліджуваного... Точніше, це залежить від конкретних системи і інструктора.

Ось цього держава собі дозволити не може і підходить до справи серйозно. А реальність така, що потрібно навчити швидко і, по суті, будь-якого. Навіть тих, хто не горить ентузіазмом. Отже, методика потрібна гранично проста. Перевірена практикою, результати якої обов'язково відображені в офіційній статистиці.


Новіші інформаційні сюжети:



Школа життя

Добавлено 26 березня 2015
dlia-chogo-potrben-seks У нас би в Одесі сказали: «Шо, ти людям голову морочиш? Таки зрозуміло навіщо!» Так я по-одеськи і відповідаю: воно-то зрозуміло, але деякі ще думають, а де його взяти? Анекдот вийшов, чесне слово. А тепер серйозно. Секс - невід'ємна...
9800

У світі цікавого

Добавлено 13 травня 2014
iak-rozvivalasia-vddalena-robota--iak У представника будь-якої професії є свій день у календарі, а з 2005 року в Росії такий професійне свято відзначають і самі незалежні і волелюбні - фрілансери. Вперше слово «фрілансер» вжив Вальтер Скотт у романі «Айвенго». Правда, мова йшла про середньовічному...
11790