Школа життя

Добігає до кінця літо. Канікули пролетіли непомітно. Начебто тільки ще вчора дзвенів останній дзвінок. І здається, ще зовсім недавно я слізно прощалася зі шкільними подругами, вирушаючи до бабусі в село на все літо.

«Ось так удружили батьки!» — подумки я лаялася. Мої мрії про бірюзовому теплому морі, про чистих піщаних пляжах, про мірно шумящем прибої, а не крики півнів спозаранку, нескінченних грядках і довгих нудних вечорах з бабусею перед телевізором.

Але на мій превеликий подив, літо видалося не таким вже і нудним. І все через нього — Колі, Миколки, Миколи. Він-то і зробив моє перебування в селі веселіше.

Кожен день ми разом ходили на річку, крали яблука у дядька Васі (з чужого дерева адже смачніше), ходили в ліс за ягодами. Все було чудово, але тільки він, хлопець моєї мрії, схоже, навіть і не підозрював, що для мене він не просто Колька — сусідський хлопчисько, а Миколка — той, про кого так голосно б'ється моє серце.

Цей день почався як звичайно.

— Привіт, Катюха! — почула я голос Миколи, стрепенулася.

Не знаю що, але щось мені підказувало, що саме цей день все змінить.

— Готова йти за грибами?

— Готова, готова, — устряла в розмову бабуся, яка незрозуміло звідки з'явилася за моєю спиною з козубом в руках, — все ранок тебе, Колька, у віконце визирала, так крутилася перед дзеркалом.

Від цих слів мене в жар кинуло, я мовчки забрала у неї кошик і поспішила скоріше відвезти хлопця своєї мрії подалі від балакучою бабусі, поки вона йому всі мої секрети не вибовкала.

— Тільки, хлопці, ви в лісі обережніше, — бабуся повчально підняла вгору вказівний палець, — у нашому лісі адже і ведмеді водяться.

— Знаю, знаю, — фиркнула я, — ти, бабусь, кожен день про це говориш, та ось ми з Колькою ще жодного ведмедя в лісі не зустріли!

— А от моя бабуся, — перебив мене Коля, — каже, що зустріти ведмедя або вовка — до удачі! — посміхнувся і пояснив: — Ну, прикмета така.

Півдня ми ходили по лісу, збирали гриби, вже й цілі кошики набрали, коли раптом чуємо в найближчих кущах малини плямкання, і кущі ворушаться. Ще мить — і з-за гілок показалася велика волохата ведмежа голова.

— Так що ти там, Колька, про удачу говорив? — повільно відступаючи назад, запитала я свого приятеля. — Удача буде нам, якщо він нас не помітить і не зжере.

Але дива не сталося, мишко нас не тільки помітив, але явно був не радий нашій зустрічі. Ми з Колею довго не роздумуючи залізли на дерево вище, влаштувалися на гілці і спостерігали, як ведмідь по черзі засовує морду то в одну, то в іншу кинуті нами під деревом кошики, витягуючи з них зібрані гриби.

— Я зрозумів, — вирішив розрядити обстановку Микола, бачачи мій непідробний страх, — зустріти ведмедя до успіху, але тільки не для нас, а для самого ведмедя!

Ми дружно розсміялися.

— Який же ти кумедний, Коля! — я не втрималася і поцілувала його в щоку.

Він відповів мені взаємністю. Виявилося, що я теж давно йому подобаюся. Ми ще довго сиділи на дереві і базікали про все, так наша міцна дружба переросла у першу любов.

Так що тепер я точно знаю, що зустріти ведмедя — це до удачі. Точно-точно. Прикмети не брешуть! Адже якби не цей випадок, то Коля не зважився б мені зізнатися в своїх почуттях.


Новіші інформаційні сюжети:



Школа життя

Добавлено 02 листопада 2015
iak-zberegti-zdorovia-vdregyluvati-sv У пошуках рецепту довголіття проводяться різні дослідження. Шукають ідеальні дієти, клімат, умови і спосіб життя, які зберігають здоров'я і життя як можна довше. Але ідеального рецепту немає, що й підтверджують приклади довгожителів. Їх...
4970

У світі цікавого

Добавлено 16 вересня 2013
iak-prigotyvati-maz--nastoianky-kalendy Ми все частіше стали звертатися до народної медицини. Люди старшого віку використовують для лікування рецепти, які дізналися ще від своїх бабусь. Багато з цих рецептів можна використовувати і зараз. Диво-травичкаКалендула...
16520