Школа життя

Поки тебе безпосередньо не торкнеться, навіть не уявляєш, до яких висот долетіла сучасна хімія. А виявляється...

Є така аерозольна упаковка різних європейських виробників, приблизно однакова принципом своєї дії. І якщо раптом опинилася вона у тебе під рукою, а з колесом виникли проблеми, діставай її з бардачка і роби так, як написано на погано приклеєною до невеликого за розміром балончика папірці з російським перекладом.

Щось типу швидкого шиномонтажу у польових умовах. Балончик повинен бути теплим. Десь близько плюс п'ятнадцяти. Тому і в бардачку.

Струшуєш цей балончик гарненько. Поки струшуєш, подспускаешь колесо, щоб воно практично ободом землі стосувалося. Прикручиваешь трубочку балончика до вентиля колеса, тиснеш на пімпочку — і через трубочку пішла, пішла в колесо якась біла трансформується в піно подібну гидоту.

Покришка тим часом починає на очах надуватися і підніматися від землі. Як піна перестала йти, свинчиваешь трубочку, закручуєш вентиль колеса і на невеликій швидкості їдеш кілометрів п'ять-шість.

Колесо ще трохи надувається.

Зупиняєшся, дивишся — нормально? Якщо треба, подкачиваешь трохи, до стандартних трьох атмосфер, і їдеш.

* * *

— Ну, як?

— Та нічого ніби. Зараз — нічого. А що далі буде... Хто ж його...

— Дивись... Он, попереду. Вогники. Схоже, село. Тільки хто в такий час не спить?.. Швидше за все, кафешка. Поки перекусимо по-легкому, а там подивимося. Спустить, шиномонтаж треба шукати. Ну, а якщо ні, поїдемо потихеньку. Мужики говорили, штука хороша. До місця повинно вистачити. Дотягнемо світла, а там вже розберемося.

Точно, поки возилися, якось непомітно, на м'яких, взутих у зимові хутра лапах нечутно підкрався світанок. Рожевим по горизонту ще не хлюпнуло, але в каламутних сутінках вже видно неподалік крайні будови якогось населеного пункту.

Через пару хвилин синій інформаційний знак «Крутий Верх» вже йде назад, до Москви...

* * *

— Ну?

— Спусти-іло! Вір після цього твоїм мужикам. Та й рекламі.

— Гаразд, діставай компресор. Переходь, як зможеш. А я он, у аборигенів, уточню, де тут найближчий шиномонтаж.

* * *

— Як?

— Що дивишся? Як зміг. Більше — хоч убейся!

— Нічого, потихеньку дотягнемо. Тут недалеко. Сказали — кілометрів десять. Може, трохи більше. Поле, потім невеликий лісок. Відразу за ним — Богородицьк. Там, прямо на в'їзді, по обидві сторони траси цілодобовий шиномонтаж. Як сам, нічого, а то, може, вже і я за кермо?

— Да ладно, через десятки варто тобі руки бруднити? Доїду.

* * *

Ага, цілодобовий... Наздогнали і ще цілодобового додали! Треба ж так, за півгодини до перезмінки потрапити! Здає воно треба — понаднормову роботу на себе брати? Ну, а в приймаючого ще і зміна не настала.

— Мужики... Нам ще сімсот верст пиляти.

— І куди поспішаємо? Відпочинь поки. Встигнеш ще баранку накрутити аж до самого «не можу». Що там у вас?

Вже зняли? Давай сюди. Да-а, поріз знатний. Ось бачиш, по самій торцевої. Може арматурина яка стирчала? Дуже схоже, що саме її десь спіймали. Скло бите, залізяка або цвях, воно б по підошві камери пішло, а тут бачиш де. Латку зсередини на клей садити треба. Ну, що — разбортирую?..

А це, всередині камери, що за гидота у вас? Аерозоль ремонтна? Ти більше таких «знаючих» слухай! Ця піна диск роз'їдає. Тому бачиш: промили його і — насухо. Так і рідина, що від піни утворюється, всередині покришки бовтається. Колесо при такому розкладі не відбалансувати.

Ти як... Від Верху Крутого як йшов? На аварійці? Шістдесят-сімдесят максимум? Ось і не відчув нічого. А притопив б за дев'яносто, відразу б кермо «забило». Ось такі справи. Так що краще годину зайвий втратити, але запаску — поставити.

Ну що, готовий. Поставите самі? Щасливої дороги!

* * *

Поки на трасі самі возилися, поки шиномонтаж... Три години — коту під хвіст. Ніби й не було їх зовсім. Як раз тих годин нам до повного щастя не вистачило...

Тільки міст через Дон проскочили, залишивши за спиною Воронеж, а через дорогу... Зліва направо: «Ш-ш-шу-ух». «Ш-шшу-у-ух-х»... Білясті снігові смуги, бляклими горизонтальними розводами прижимающиеся до полотна траси. Поземка. Як безсловесна попередження того, що хвилин через сорок нам небо буде — з макове зернятко. Маленьку таку, маленьку. Малепусенькую овчиночку. І добре, якщо видимість — хоча б двісті метрів.

А щоб ми не сумнівалися в тому, що незабаром нас чекає — вітер, ще не часто, але перевіряючи кузов на міцність, важко в нього: «У-ухх!» Чому машину чомусь так і тягне подивитися правим оком фари в кювет, перевірити, чи немає там чого цікавого. Тільки встигай підробляти кермом...

* * *

Так і вийшло. І йшли ми останні півтори сотні більше трьох годин, сорока, максимум шістдесяти, вище третього не встромляючи.

Ні, Олег обігнав би маячивший попереду борт з курскими номерами, але толку? Як тільки траса робила плавний, великого радіусу поворот, в рідкісних снігових розривах хуртовини було видно, що повільно повзе колона витягнулася в довжину не менше, ніж кілометра на півтора.

* * *

А коли вже в сутінках підходили до місця, майже біля самого знака, на всю довжину якого великими чорними літерами на білому полю: «Бобровы Двори», з кювету, добре помітна на тлі нічного неба, — дупа білої «волжаны». Поруч з нею — сільський УАЗик-буханець з червоним хрестом на білому колі. І трохи подалі — машина ДПС зі своїми включеними. Червоно-синіми...

Хтось кудись поспішав. Так будуть милостиві до нас Парфуми Дороги...

Що ще почитати по темі?

Які вони, зимові дороги?
З яких «намистинок» складається наше життя? Бусинка перша: зустріч в хуртовину
Як я мчав в аеропорт на гнилій «копійці»? З циклу «Човникові байки від Карпова»


Новіші інформаційні сюжети:



Школа життя

Добавлено 17 квітня 2015
psn-pro-avtomobl-sho-voni-mojyt-roz «Я вам не скажу за всю Одесу...», - співається в одній відомій пісні. Ось і я не скажу за всю історію Росії, а обмежуся півстолітнім відрізком, який починається з появи в нашому житті автомобілів. Зовсім не страшні ні дощ, ні сльота. Різкий...
8830

У світі цікавого

Добавлено 21 липня 2014
chi-mojliva-dryjba-mj-kolishnm-podryjj В наш час розпадається більше половини шлюбів. Багатьох хвилює питання про те, чи потрібно вибудовувати дружні стосунки з колишніми. Тим більше що життя в деяких випадках складається так, що колишнє подружжя можуть перебувати в полі зору один одного або якось дотичні до професійної або іншої...
4130